Без паніки, хлопці.
Сам змушений був спочатку залишити в спокої Труханів та їздити через Поділ,
а оце вже почав зранку через Патона їздити...
На цьому тижні зламав заднє крило на тротуарі Володимирського узвозу (на підйом).
Оскільки без крила жопа мокра, знайшов вихід - обгортаюсь полієтиленовим кульком
(від компа, розріз спереду), підперізуюсь шнурком від компа, потім опускаю верхню частину
кулька вниз. Виходит така собі шотландськ спідничка (кільт, "сім футів під кільтом"(с) чули мабуть )
і їду собі уявляючи себе якимсь шотландцем (наприклад Маклауд).
Машини зараз їздять повільно і я з блимавкою по Патона трохи лівіше реверса - саме те.
На мотив "Ми мирные люди, но наш бронепоезд..." склалось таке:
На улицах каша - такая параша,
Такая зимою фигня,
Но голый* и страстный я еду на красный
И кто остановит меня!
(* - вранці дуже вкручую, тому без веломайки, для охолодження)
До зустрічи на дорогах...